БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ “КІБЕРПЕС”

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: 

• - поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• - повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. 

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі. 

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.  

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей. 

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Як підтримувати дітей під час онлайн-навчання?

Для кожного з нас карантин став несподіванкою, в тому числі і для наших дітей, у яких не було перехідного періоду, щоб звикнути до онлайн-форми навчання. Через ці зміни кожен так чи інакше відчуває на собі стрес.

Якщо ваша дитина не говорить про те, що її турбує, то вона може зобразити це своєю поведінкою. Діти відчувають напругу, яка відбувається навколо, відчувають що люди хвилюються за своє здоров’я, що є певні обмеження в пересуванні та перебуванні на вулиці, що цих правил потрібно дотримуватись, у той час як погода чудова і дома всидіти дуже важко.

Педагоги також люди і реагують на стрес по-різному, інколи шляхом занадто великої кількості домашніх завдань для своїх вихованців.

Від самого стресу здатність дітей утримувати увагу та проявляти цікавість до навчання може зменшитись. Тому перед батьками постає виклик – допомогти своїй дитині впоратись зі стресом і пережити карантин зі збереженням психічного здоров’я: свого та дитини.
І для цього можна використовувати різні засоби:

Організуйте розпорядок дня:

• Допоможіть своїй дитині в створенні розкладу занять
• Звертайте увагу на перерви
• Визначте час, до якого дитині потрібно закінчити домашні завдання, щоб виконання завдань не розтягувалось до ночі.
• Пам’ятайте, що ваш учень/учениця – це дитина, яка хоче займатись своїми справами: грати, малювати, дивитись фільми та мультфільми. Тому в розпорядок дня внесіть графу «вільний час» -– і дитина сама знайде чим зайнятись. Однак будьте готові щось запропонувати.
• Чергуйте навчання із різноманітними активностями

Поважайте та дбайте про свій особистий простір і вашої дитини.
– Якщо дитина зайнята, то не варто відволікати її на інші речі.
– Якщо ви також працюєте з дому, то поясніть, коли ви заняті, щоб вас зайвий раз не турбували.

Обов’язково робіть перерву на обід. Це той час, коли ви з дитиною можете бути разом.

Допомагайте дитині робити фізичні вправи, під музику можна зробити це весело. Зараз багато дитячих кумирів демонструють онлайн, яку вони зарядку роблять на самоізоляції. Карантин колись закінчиться, а у вашої дитини буде сформована звичка робити зарядку

Ввечері виділяйте час для сімейного спілкування:

• настільні ігри будуть у нагоді. Якщо вони набридли, то намалюйте з дитиною на ватмані гру- бродилку, сюжет «Каратин» або ж щось інше;
• з купи старих журналів можна створити колажі на різні теми;
• згадайте, у кого буде день народження і створіть вітальну листівку чи якусь поробку;
• зі старих речей можна створити ляльку;
• пограйте в вигадування історій;
• запропонуйте дитині створити експеримент і занотовувати його, наприклад: нехай дитина посадить в різні ємкості квасолю і розмістить її по-різному, горизонтально, вертикально, вверх головою, вниз головою. Дитина буде спостерігати, як швидко вона проросте в залежності від того, як була посаджена. Дитина зайнята вивченням цікавого, а батьки можуть перепочити;
• мрійте про те, що ви будете робити після карантину;
• створіть настінний календар на цей місяць і відмічайте дні проведені в карантині, не змигнете й оком, як він скоро закінчиться.

Багато письменників сьогодні читають свої книжки онлайн, тому дитина в навушниках може прослухати цікаві історії. А батьки матимуть нагоду перепочити і приділити час собі.

Не забувайте казати дитині, що все буде добре.

Можливо, для вас ці поради виглядають простими, проте за ними є великий сенс. Ваша дитина уважно спостерігає за тим, як ви справляєтесь із ситуацією. Тому не підведіть її і продемонструйте приклад, як ви контролюєте себе та допомагаєте їй впоратись з карантином і прийняти нові виклики.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ

ДВОХ-ТРЬОХ РОКІВ

Відповідно до періодизації, яка прийнята у вітчизняній психології, дошкільним дитинством вважається період від трьох до семи років. Передують йому період дитинства (від народження до 1-го року) і раннього віку (від 1-го року до 3-х років).

У зв'язку з тим, що система дошкільної освіти часто включає і ясельні групи, які відвідують діти 2-2,5 років, є необхідність зупинитись на особ­ливостях розвитку дітей відповідного віку.

Найважливішими психічними новоутвореннями раннього віку є мов­лення і наочно-дієве мислення. Свідченням переходу від періоду дитин­ства до періоду раннього дитинства є розуміння призначення і способів використання предмета або речі. Засвоєння предметних дій відбувається трьома етапами.

1. У результаті безпосереднього навчання або наслідування дій дорослого встановлюється зв'язок між предметом та його призначенням.
2. Засвоєння функціональної ролі предмета, використання його суто за призначенням.

III. На базі знань про призначення предмета відбувається його вико­ристання для інших цілей.

Для того щоб предметна (наочна) діяльність носила розвивальний характер, необхідне освоєння дитиною різноманітних дій з одним і тим самим предметом. Тому предметно-розвивальне середовище, що оточує дитину, не повинно перевантажуватися великою кількістю іграшок.

Успішне оволодіння предметною діяльністю є підставою для розвитку ігрової і продуктивної (малювання, ліплення, конструювання) діяльності.

У цей період життя у дитини відбувається інтенсивне формуванню активного мовлення, яке здійснюється в процесі спільної з дорослим діяльності. Тому дуже важливо стимулювати в дитини не тільки розуміння мови дорослого, але й заохочувати її до активного мовлення та висловлювання своїх бажань.

Є одна відома психологічна казка про хлопчика, який не говорив до 5 років. Батьки просто з ніг збилися, водили його до лікарів і екстрасенсів, але їхні зусилля залишалися марними. І ось одного разу, коли вся родина сіла обідати, дитина виразно вимовила: «Мені нічим їсти!» В будинку - переполох, мати знепритомніла, батько не тямить себе від щастя. Коли ейфорія минула, у дитини запитали, чому вона мовчала увесь цей час. Малюк цілком резонно відповів: «А навіщо мені було говорити? Ви й так за мене все говорили...»

У міру розвитку слухання і розуміння повідомлень, що виходять за межі безпосередньої ситуації, дитина використовує мовлення як засіб пізнання дійсності, а батьки — як спосіб регуляції її поведінки та діяльності.

Сприйняття дитини цього віку носить мимовільний характер, тому що дитина може виділити в предметі лише його яскраво виражені ознаки, які часто є другорядними.

Розвиток сприйняття відбувається на базі зовні орієнтованої дії (формою, розміром, кольором) під час безпосереднього зіставлення і порівняння предметів. Завдання дорослого — правильно називати ознаки предмета та дії з ним.

Для дітей цього віку найкориснішими є самонавчальні (авто дидактичні) іграшки: мотрійки, укладки, піраміди тощо. Дитину необхідно знайомити з колірним спектром, еталонами форми (основні геометричні фігури). Малюк у віці двох-трьох років здатний розрізняти:

• п'ять форм (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал);
• вісім кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний, фіолетовий, оранжевий).

Основний спосіб пізнання дитиною навколишнього світу –метод проб і помилок, тому діти дуже люблять розбирати іграшки.

Найважливішою здатністю, яка формується до трьох років, стає здатність дитини ставити яку-небудь мету в іграх і поведінці.

У зв'язку з тим, що увага, сприйняття і пам'ять дитини мимовільні, вона не може раптово припинити діяльність або виконувати відразу декіль­ка дій.

Впізнати і запам'ятати вона може тільки те, що їй сподобалося або про­сто запам'яталося само собою.

У цьому віці діти дуже сприйнятливі до емоційного стану оточуючих. Вони дуже схильні до так званого «ефекту зараження»: якщо одна дитина почне весело скакати по групі, то поряд із нею будуть, як мінімум, ще три «конячки». Активний прояв негативних та позитивних емоцій залежить від фізичного комфорту або його відсутності (шарф може «кусатися», а колготки — «мокритися»).

Одними з умов упевненості і спокою дитини є систематичність, ритмічність і повторюваність її життя, тобто чітке дотримання режиму.

Основними рисами дитини двох-трьох років є відвертість, чесність і щирість. Вона просто не вміє приховувати свої симпатії або антипатії до когось або чогось. Почуття дитини нестійкі та суперечливі, а настрій схильний до частих змін.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ ТРЬОХ - ЧОТИРЬОХ РОКІВ

Розвиток самосвідомості і виділення (виокремлення) образу «Я» сти­мулюють розвиток особистості й індивідуальності. Малюк починає чітко усвідомлювати, хто він і який він. Внутрішній світ дитини наповнюється суперечностями: вона прагне самостійності і в той же час не може впора­тися із завданням без допомоги дорослого, дитина любить рідних, вони для неї дуже значущі, але вона сердиться на них через обмеження її свободи.

До оточуючих у дитини формується власна внутрішня позиція, яка характеризується усвідомленням своєї поведінки та інтересом до світу дорослих.

Агресивність і невтомність малюків у цьому віці виявляється в постій­ній готовності до діяльності. Дитина вже вміє пишатися своїми успіхами й критично оцінювати результати своєї праці. У неї формується здатність до цілепокладання: чіткіше уявити результат, порівняти його зі зразком, визначити відмінності.

У цьому віці дитина вміє сприймати предмет, не обстежуючи його. Таке сприйняття предмета додає дитині здатності повніше відображати навко­лишню дійсність.

На базі наочно-дієвого мислення до чотирьох років у дитини має сфор­муватися наочно-образне мислення. Іншими словами, відбувається посту­пове перенесення дій дитини з конкретного предмета на всі інші.

Як і в ранньому віці, в три-чотири роки у дитини переважає від­творююча уява, тобто дитина здатна лише відтворювати образи, запозичені з казок і розповідей дорослих. Великого значення в розвитку уяви дитини набувають досвід і знання дитини, її кругозір. Для дітей цього віку харак­терне змішування елементів, змішування реального і казкового. Фанта­стичні образи, що виникають у малюка, емоційно насичені і реальні для нього.

Пам'ять дошкільника трьох-чотирьох років мимовільна, характери­зується образністю. Його діяльності більш притаманне пізнавання, ніж запам'ятовування. Добре запам'ятовується тільки те, що було безпосеред­ньо пов'язане з його діяльністю, було цікавим і емоційно забарвленим. Все, що запам'яталося, зберігається надовго.

Дитина не здатна тривалий час утримувати свою увагу на якомусь одно­му предметі, вона швидко переключається з однієї діяльності на іншу.

В емоційній сфері — ті ж тенденції, що й на попередньому етапі. Характерні різкі перепади настрою. Емоційний стан дитини залежить від фізичного комфорту. На настрій починають впливати стосунки з одноліт­ками та дорослими. Тому характеристики, які дитина дає іншим людям дуже суб'єктивні. Проте емоційно здоровому дошкільнику властивий оптимізм.

У три-чотири роки діти починають засвоювати правила взаємостосунків в групі однолітків, а потім паралельно ще й контролюються дорослими.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ ЧОТИРЬОХ - П'ЯТИ РОКІВ

Більш широке використання мови як засобу спілкування стимулює розширення кругозору дитини, відкриттю нею нових граней навколишнього світу. Тепер дитину починає цікавити не явище як таке, а причини і наслідки його виникнення. Тому головним запитанням для дитини чотирьох років стає запитання «чому?».

Дитина розвивається, стає фізично витривалішою, що стимулює розвиток витривалості психологічної. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає стабільнішим, менше схильним до перепадів.

У цьому віці одноліток для дитини набуває більшого значення, і тому з ним цікаво. Дитина прагне партнерства в іграх, їй уже нецікава гра «поруч». Складаються переваги за статевою ознакою. Ігрові об'єднання стають більш-менш стійкими.

Потреба в нових знаннях, враженнях і відчуттях, що активно розвиваються, виявляється в допитливості і зацікавленості дитини, дозволяє виходити за межі того, що безпосередньо відбувається. Іншими словами дитина з допомогою словесного опису може уявити те, чого ніколи не бачила. Великим кроком уперед є розвиток здатності до висновків, що є свідченням відриву мислення від безпосередньої ситуації.

Зберігається залежність уваги від емоційної насиченості та інтересу до навколишнього середовища, але розвивається стійкість і можливість довільного переключення. Зменшується чутливість до фізичного диском­форту.

Продовжує активно розвиватися фантазування, в процесі якого дити­на включає себе і своїх близьких до ланцюга найнеймовірніших подій. Грамотне використання дорослими цих можливостей дитини сприятиме її етичному і пізнавальному розвиткові. Необхідно обговорювати з дитиною її фантазії, включатися в них, пропонувати повороти сюжетної лінії, давати етичні оцінки вчинкам героїв.

Слід звернути увагу на те, що у віці чотирьох-п'яти років недоліки у вихованні дитини сприяють негативним проявам, які поступово вкорі­нюються і стають стійкими негативними рисами характеру.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ П'ЯТИ - ШЕСТИ РОКІВ

Все більший інтерес дитина п'яти років спрямовує на сферу взаємо­стосунків між людьми. Оцінки дорослого піддаються критичному аналізу і порівнянню з власними. Під впливом цих оцінок уявлення дитини про Я-реальне і Я-ідеальне диференціюються чіткіше.

До цього періоду життя у дитини накопичується достатньо великий багаж знань, який інтенсивно поповнюється. Дитина прагне поділитися своїми знаннями і враженнями з однолітками, що сприяє появі пізнаваль­ної мотивації в спілкуванні. З іншого боку, широкий кругозір дитини може бути чинником, що позитивно впливає на її успіх серед однолітків.

Відбувається подальший розвиток пізнавальної сфери особистості дитини-дошкільника.

Розвиток довільності і вольових якостей дозволяє дитині цілеспрямо­вано долати певні труднощі, специфічні для дошкільника. Також розви­вається супідрядність мотивів (наприклад, дитина може відмовитися від галасливої гри під час відпочинку дорослих).

З'являється інтерес до математики і читання. Користуючись розвине­ною уявою, дитина може розв'язувати прості геометричні задачі.

Дитина вже може запам'ятовувати вибіркову інформацію цілеспря­мовано.

Окрім комунікативної функції мовлення в неї розвивається плануюча функція, тобто дитина вчиться послідовно і логічно вибудовувати свою діяльність, розповідати про неї. Розвивається само-інструктаж, який допомагає дитині заздалегідь зосередитися на майбутній діяльності.

Старший дошкільник здатний розрізняти весь спектр людських емоцій, у нього з'являються усталені почуття і стосунки. Формуються «вищі почуття»: інтелектуальні (цікавість, допитливість, почуття гумору, здивування), моральні (почуття гордості, сорому, дружби), естетичні (почута прекрасного та героїчного).

На фоні емоційної залежності від оцінок дорослого у дитини розвивається прагнення до визнання, яке відображується в прагненні отримати схвалення і похвалу, довести свою значущість.

Досить часто в цьому віці у дітей з'являється така риса, як брехливість тобто цілеспрямоване спотворення істини. Розвитку цієї риси сприяє порушення дитячо-батьківських відносин, коли дорослий надмірною суворістю або негативним ставленням блокує розвиток у дитини позитивного самовідчуття, упевненості у своїх силах. І щоб не втратити довірі дорослого, а часто й захистити себе від його нападок, дитина починає придумувати виправдання своїм помилкам, перекладати свою провину на інших.

Етичний розвиток старшого дошкільника багато в чому залежить від ступеня участі в ньому дорослого, оскільки саме під час спілкуванні з дорослим дитина вивчає, осмислює та інтерпретує етичні норми і правила. Формуванню у дитини звички до етичної поведінки сприяють створення проблемних навчальних ситуацій і включення в них дитини у повсякденному житті.