Чи можна допомогти дитині позбавитися від жорстокості та агресії? Психологи вважають, що зменшити частоту використання агресивних дій не так вже і складно, варто лише дотримуватись деяких правил.

Правило 1.

Запобігати спалахам агресії у дитини

1)       Адекватну поведінку дитини найкраще забезпечить вміння батьків володіти собою. На жаль, дуже мало батьків вміють керувати своїми емоціями.

Стежте за собою, не „зривайтесь” на дітях в хвилини роздратування і втоми. Ліпше скажіть дітям чесно: „Я зараз розлючена, бо... За кілька хвилин я заспокоюсь, а зараз, будь ласка, не чіпай мене”.

Не дозволяйте виводити себе з рівноваги. Деякі діти роблять це несвідомо, домагаючись вашої уваги. Не піддавайтесь на провокації!

До передбачуваних неприємних подій (як-от візит до стоматолога, перший день в садочку тощо) готуйте дитину заздалегідь – обговоріть майбутню ситуацію, домовтесь про певні речі. ЗАВЖДИ виконуйте свої обіцянки, не обіцяйте того, чого не зможете виконати.

2)       Дитині потрібна ваша любов. Вона має бути впевнена, що ви завжди на її боці.

Лагідний погляд, добре слово допомагає здолати агресивність. Розмовляйте зі своєю дитиною. Розповідайте про своє дитинство, про смішні і сумні випадки, свої вчинки, перемоги і поразки. Якщо маєте кількох дітей, намагайтесь поспілкуватися з кожним наодинці – хоча б по 10 хвилин „безумовної уваги” кожному.

Часто буває так, що ось зараз дитина поводиться виважено, а наступної хвилини вилає чи вдарить без вагомої причини. Зробіть зауваження, але в жодному разі не читайте нотацій, просто скажіть: „Потім поговоримо”, але без погрози, спокійно. Дитина очікуватиме розмови, хвилюватиметься і замислиться над своїм вчинком. За цей час у вас мине перший вибух гніву і ви зможете розмовляти без роздратування, дорікань і образливих слів. І ще одне: серйозну розмову треба проводити на самоті, не у присутності інших дітей або членів сім’ї.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: ваша нетактовна неделікатна поведінка відіб’є у дитини будь-яке бажання стати кращою. Образливі слова, глузування, ляпаси, постійні заборони тільки ще більше озлоблюють дітей.

 Правило 2.

Навчити дитину виходити з конфліктних ситуацій гідними способами

Для цього можна заздалегідь обговорити з дитиною найчастіші конфліктні ситуації. Наприклад, як вчинити, коли дитина хоче бавитися іграшкою, якою вже хтось бавиться. Іноді діти поводяться грубо тому, що просто не знають інших методів. Таку ситуацію можна програти в ролях, причому роль прохача маєте виконати ви, щоб продемонструвати дитині модель неагресивної поведінки.

Використовуйте казкотерапію: згадайте з казку про двох ведмежат, „Лисичка і журавель” або казки Коцюбинського „Дві кізочки”, „Про двох цапків”. Попросіть малюка дати свій варіант виходу з конфлікту. Доволі часто діти пропонують агресивні способи виходу із ситуації: штовхнути, вдарити, відібрати тощо.

 НЕ ТРЕБА критикувати дитину, обговоріть з нею варіанти розвитку подій при застосуванні її способу, і дитина сама переконається в його неефективності.

Правило 3.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями

З дитиною ТРЕБА говорити про те, якою злою і негарною стає людина у гніві. Тому важливо навчитися керувати своїми почуттями. Для цього можна домовитися про правила гри „СТОП”. Зробити 2 картонні картки з намальованим дорожнім знаком „Стоп”, один покласти в кишеню дитині, а другий – собі. Щойно гнів почне заволодівати дитиною, вона має вийняти свою картку і подумки або пошепки сказати собі „стоп” і постаратися заспокоїтися. Якщо дитина забула про картку, мовчки дайте їй свою. Будьте готові до того, що коли ви роздратуєтеся, дитина дасть вам свою картку. Не порушуйте правил! Мусите враз заспокоїтися, як того вимагаєте від дитини!

Правило 4.

Навчайте способам правильного вираження гніву

1)     Якщо дитина виявляє свій гнів у межах норми і має на нього підстави, треба дати їй можливість вихлюпнути свої негативні емоції, вислухати і переключити увагу на щось інше: - продемонструйте розуміння її стану і почуттів („Звісно, тебе так образили...”);

- позитивно („виправдально”) позначте її поведінку („Ти плачеш, бо тобі боляче... ти втомилася...”);

- переключіть увагу: запропонуйте гру чи дайте завдання („Допоможи мені, будь ласка...”, „Ходімо зі мною...). Щоб зняти агресію і роздратування, психологи радять побавитися з дитиною в ігри, які сприяють розслабленню м’язів. Наприклад, можна запропонувати гру в театр. Ви називаєте предмет чи тварину („злий вовк”, „киплячий чайник” тощо), а дитина має це зобразити. Потім міняєтесь місцями – дитина називає, а ви зображаєте. Гратися можна вдома чи під час прогулянки, головне, щоб ви і ваша дитина отримали задоволення від гри.

2)     Діти часто використовують агресію, просто щоб звернути на себе увагу. У таких випадках просто спокійно ігноруйте їх поведінку, як би сильно вона вас не дратувала.

3)     При проявах „зашкальної” агресії потрібне негайне втручання дорослих. Існують певні правила, що дозволяють усунути конфлікт, та ще й отримати виховний ефект. Що ТРЕБА зробити?

- Негайно встановіть „зворотній зв’язок” з дитиною за допомогою:  констатації факту („Ти надто голосно кричиш...” „Ти вдарив цього хлопчика...”);  стверджувальних запитань („Ти злостишся?”, „Ти хочеш мене образити?”;  демонстрації свого ставлення („Мені не подобається, коли ти кричиш”, „Я гніваюся, коли ти так робиш”;  нагадування про попередні домовленості („Ми ж домовлялися!”).

- Коли дитина заспокоїться, обговоріть те, що сталося, але тільки наодинці. Ви маєте оцінювати вчинки (поведінку), а не особистість. Опишіть, що вона витворяла, які слова говорила, як виглядала – але БЕЗ критичних зауважень, які лише викликають протест, ображають, а отже не дають змоги дитині об’єктивно оцінити свою поведінку. Ви просто констатуєте факти, що відбулися „тут і зараз”, не згадуючи минулих гріхів, підкреслюючи, що дитина такою поведінкою найбільше шкодить собі, насправді такій хорошій. Слід обговорити можливі розумні варіанти її поведінки, які могли б запобігти конфлікту. Дитина має твердо знати, що батьки її люблять завжди, але їм не подобається її погана поведінка.

На жаль, типова реакція більшості дорослих лише підсилює агресію дітей.

НЕ ТРЕБА:

§  Підвищувати голос, погрожувати, кричати;

§  Розмовляти „крізь зуби”;

§  Демонструвати свою владу ("Буде так, я скажу");

§  Висміювати, глузувати, передражнювати;

§  Давати негативні оцінки особистості дитини, а не її поведінки, порівнювати її з іншими дітьми не на її користь;

§  Застосовувати фізичну силу;

§  Втягувати у конфлікт сторонніх людей.

БУДЬМО МУДРИМИ! Виважене і спокійне поводження дорослого гасить агресивні прояви дитини, зберігає добрі стосунки і довіру та ще й вчить дитину, як треба реагувати на агресивну поведінку інших – тобто дає МОДЕЛЬ НЕАГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: Найважливішою умовою родинного виховання є міцний фундамент сім’ї, який базується на авторитеті батька й матері, подружній вірності чоловіка і дружини, їхній любові до дітей, відданості обов’язку їх виховання, повазі й любові до батьків і материнському покликанні жінки.

 8 РЕЧЕЙ, ЯКИХ НЕ СЛІД КАЗАТИ ДІТЯМ:

 1.      «Коли я був у твоєму віці…».
Дитина чує: «Твої проблеми не важливі, мені було важче».

2.      «Ти просто не розумієш!».
Дитина чує: «Ти неспроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі».

3. «Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми».
      Дитина чує: «У тебе немає справжніх проблем».

4. «У мене немає часу, щоб вислухати тебе…».

     Дитина чує: «Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ».
 

1.       «Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…».
Дитина чує: «Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий».

2.       «Тому, що я наказав тобі!».
Дитина чує: «Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною».

3.       «Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?».

           Дитина чує: «Мені прикро, що ти не хтось інший».

4.      «Одного разу ти повернешся до цього дня…».

Дитина чує: «Забудь про сьогодні й зосередься на завтрашньому Дні».

Ніколи не оцінюйте свого сина чи доньку як особистість, засуджуйте лише їхні негативні вчинки!

    Отже, десять корисних рекомендацій батькам обдарованих дітей, які враховують їх психологічні особливості, інтереси й потреби.

   Ставтесь до них, як до дітей. Адже вони і є діти. Вони потребують того самого, що й усі інші малюки – любові й наставництва; уваги й дисципліни; батьківської участі й розвитку почуттявпевненості в собі та відповідальності. Незважаючи на те, що ці діти обдаровані, вони глибоко чутливі до проблем дорослих людей, таких як смерть близьких, хвороби, втрата роботи й т. п. Тому, зіштовхуючись із подібними ситуаціями, вони можуть потребувати додаткової підтримки.

   Послідовно дотримуйтесь своєї системи цінностей і намагайтесь створити щасливу, здорову сім'ю. Підтримка гармонії в родині має виняткове значення для оптимального розвитку обдарованих дітей. Оскільки вони більш чутливі до навколишнього світу, вони можуть більше страждати від сімейних негараздів. Якщо в родині відбувається розрив, повідомте про це дитині чесно, делікатно й по-доброму.

  Робіть дітям особливий подарунок – свій час. Діти потребують розуміння батьків, їм необхідний зразок для наслідування та важливо проводити з дорослими корисний час. Дитина потребує вашої уваги, щоб обговорювати цінності та висловлювати свої думки. Обдаровані діти часто люблять усе неординарне, незвичайне. Ви повинні допомогти їм усвідомити важливість соціально прийнятної поведінки.

    Не стримуйте обдаровану дитину. Обдаровані діти відомі своєю допитливістю, тому батькам важливо бути особливо обережними, щоб не загальмувати творчі пориви своєї обдарованої дитини. Зокрема, не можна перешкоджати, коли вона ставить запитання на такі теми, які батькам здаються невідповідними або забороненими. Батьки однак можуть наполягати на тому, щоб такі запитання були поставлені у відповідний час, і за необхідності просити дитину уточнити або перефразувати їх. Немає необхідності відповідати вичерпно, батьки або значущі в житті дитини дорослі люди повинні наштовхувати, наставляти її або навіть ставити зустрічні запитання, які спрямують дитину в потрібне, продуктивне русло. Якщо батьки не можуть відповісти на запитання, їм необхідно вказати дитині джерело, з якого можна почерпнути відповідну інформацію, яка задовольнить її інтерес.

   Стимулюйте обдарованих дітей інтелектуально. Підштовхування й інтелектуальна стимуляція – це різні речі. Деякі батьки іноді підштовхують, примушують своїх дітей домагатись кращих результатів у таких заняттях, як читання, розв’язування завдань і т. п. Замість цього батьки повинні прагнути всіляко стимулювати й розвивати розумові здібності дитини, її навички досліджень за допомогою книг, енциклопедій, збірників, діаграм, подорожей, технологій, мистецтва й активного досвіду. Дуже важливо водити дитину в бібліотеки. Нехай діти занурюються в Інтернет, користуються комп'ютером для своїх досліджень і, звісно ж, багато читають. Дітям, які рідко залишають затишну домівку, треба показати, як виглядає жваве місто. Водіть їх у музеї та художні галереї, навчальні заклади та історичні місця, щоб розширити й поглибити основу для навчання й задовольнити їх допитливість.

    Заохочуйте дружбу й захоплення дитини. Обдарованим дітям потрібні друзі, схожі на них, щоби грати й обмінюватись ідеями. Заохочуйте дружбу вашої дитини, розмовляйте з її друзями й демонструйте цінність справжньої дружби на власному прикладі. Батьки повинні заохочувати хобі й захоплення своїх дітей, допомагати їм ділитися своїми інтересами з однолітками та друзями.

   Не перешкоджайте незвичайним запитанням або точці зору. Батьки не повинні прямо, опосередковано чи потай вважати фантазії дитини, її оригінальність, дивні запитання, уявних друзів або неординарні психічні процеси чимось поганим чи незвичайним. Не можна перешкоджати фантазії обдарованих дітей. Замість того щоби сміятись над дитиною, смійтесь разом з нею, прагніть розвивати її почуття гумору та збалансований світогляд.

   Не варто перенасичувати життя дитини різними заняттями. Багато батьків уважають, що весь вільний час дитини треба заповнити різного роду додатковими заняттями. Дорослі не хочуть, щоб вона нудьгувала. Дозвольте їй нудьгувати й розпоряджатись часом самостійно, на свій розсуд, не використовуючи його виключно відповідно до планів дорослих. Іноді батьки переймаються із приводу того, що дитина витрачає час на перегляд телевізійних програм або читання бульварних журналів. І хоча жодна дитина не повинна проводити в таких заняттях весь свій вільний час, не можна очікувати, що діти постійно будуть займатись лише високоінтелектуальними видами діяльності. Пам'ятайте: і телебачення, й журнали потрібні для росту й розвитку дитини, вони допомагають їй зміцнювати соціальні зв'язки зі своїми менш обдарованими однолітками й розуміти масову культуру. У всьому потрібен здоровий глузд!

  Поважайте дітей та їх знання. Іноді навіть більше, ніж себе та свої власні знання. Якщо ви вважаєте, що дитина припустилась помилки, то повинні розуміти, що вона зробила це не навмисно. Якщо дитина хоче дотримуватись власних методів вирішення проблем або завдань, втручайтесь тільки тоді, коли для неї існує небезпека фізичної або емоційної шкоди. Якщо ви хочете, щоб дитина виконала ваше завдання, дайте їй загальні вказівки, якими вона повинна керуватись, та уникайте конкретних і чітких інструкцій, які не враховують особливості особистості вашої дитини чи якось обмежують її.

    Беріть участь у плануванні та проведенні шкільних заходів і громадських програм для обдарованих дітей. Підтримуйте зусилля школи, спрямовані на проведення заходів для таких дітей. Допомагайте зацікавлювати ними батьківський комітет; просіть допомоги при їх проведенні. Підтримуйте гуртки за інтересами та спеціальні освітні програми. Будьте активними. Працюйте над розумінням і підтримкою в суспільстві особливих освітніх потреб обдарованих дітей і співпрацюйте з іншими батьками.

         Запропонуйте дитині декілька яскравих і креативних ідей, які допоможуть не лише з користю для загального розвитку провести дозвілля під час канікул, а й створити прикраси, доповнити інтер’єр власними поробками та весело провести час у родинному колі.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

 «Прості квіти-саморобки з кольорового паперу». Це завдання ідеально підходить для дитячої творчості. У результаті елементарних дій з кольоровим папером вийдуть красиві квіти, які можна подарувати близьким або прикрасити дім.

 «Джунглі своїми руками – дитячі ігрові декорації». Таке завдання допоможе створити тропічний ліс, в який можна вирушити у похід або на екскурсію у дику природу. Творча частина завдання розвиває вправність рук, а ігрова — фантазію, уяву, самостійність.

 «Цікава акварельна графіка у вигляді бульбашок». Завдання допоможе створити видовищні візерунки у вигляді мильних бульбашок. Сам процес незвичний і подобається дітям. Проект покликаний розширювати знання дітей про графічні техніки та розвивати естетичне бачення.

 «Математичний конструктор для дитячої гри». Така ідея допоможе маленьким будівельникам у формі гри вивчить або повторити числову послідовність арабських та римських цифр.

 «Вивчаємо пори року: творчість із перевіркою знань». Проект пропонує батькам провести час із дітьми у спільній творчості. Етапи завдання вдосконалять різноманітні вміння дитини: розфарбовування, вирізання, наклеювання, роботи з діроколом. А вікторина в кінці допоможе в цікавій формі повторити всі знання про сезони, що має дитина.

 «Ілюструємо казки в техніці «paper cutting». Проект передбачає створення об’ємних ілюстрацій до улюблених казок, за допомогою яких можна влаштувати незвичайну сімейну виставу.

 «Абстрактний живопис дитячими пальчиковими фарбами». Це творче завдання, виконуючи яке, дитина зможе насолодитися процесом: маленький художник зуміє спонтанно виразити свій внутрішній світ, без усіляких настанов і організації з боку дорослих.

 «Робимо напис для інтер'єру в техніці стрінг-арт». Цей проект допоможе зробити нескладний, але ефектний декор для дитячої кімнати. Процес складається з двох частин: забивання цвяшків і натягування ниток. Якщо перший процес краще виконувати дорослій людині, то малеча легко справиться з другим. Робота закріплює знання кольорів, тренує моторику, вдосконалює посидючість і розвиває естетичне бачення.

 «Браслет із булавок і бісеру власними руками». Таке завдання, що передбачає роботу з бісером, допоможе створити стилізований наручний браслет, який прекрасно впишеться в дитячий стиль. Все що вам треба — гарний настрій, трохи часу і мінімальний набір матеріалів. Бонусом до красивої прикраси стане тренування дрібної моторики дитини.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

         Завдання у невимушеній і захоплюючій формі розвиватимуть уяву та фантазію учнів початкової школи та допоможуть розкрити індивідуальність кожної дитини.

 «Кольорові сни». Завдання забезпечує дитині можливість проявляти себе, створюючи власні неповторні витвори мистецтва.

 «Доповни сюжет малюнка». Завдання побудоване таким чином, аби лише трохи підштовхнути дитину у світ чарівництва й мрій, а далі – ведуча роль належить виключно їй.

 «Домалюй відсутні частини малюнка». Завдання допоможе розвинути спостережливість і кмітливість, логічне та творче мислення, уміння робити умовиводи й ретельно аналізувати сюжетні елементи запропонованого зображення.

 «Домалюй казкового персонажа». Особливістю завдання є те, що в ньому намальована лише частина малюнка, що покликана пробудити фантазію дитини й надихнути її на реалізацію творчого задуму.

 «Увага, розшук! Малюємо персонажів». Завдання має дещо незвичну форму, оскільки покликане розбурхати фантазію та уяву дитини, надаючи їй змогу творчо проявити себе. Під час виконання завдань дитина залучатиме знання, здобуті під час читання казок та перегляду мультфільмів, а також власні уявлення про те, як мають виглядати казкові персонажі, запропоновані їй для малювання.

 «Вивчаємо фразеологізми». Завдання сприятиме розвитку багатого і зв’язного мовлення, адже пропонує дитині у цікавій і незвичній формі поміркувати над запропонованими фразеологізмами та вивчити їхнє значення.

 «Створіть власний календар». Це завдання дозволить покращити орієнтацію дитини в календарі, розвиватиме дрібну моторику та вміння підбирати потрібні кольори.

 «Малювання по крапках». Це завдання стане гарним помічником у розвитку в дитини чіткої координації дрібних рухів та просторового сприйняття. Виконуючи завдання, дитина тренуватиме всі функції уваги, навички рахунку та зорову пам’ять.

 «Малюємо по клітинках». Це завдання сприятиме розвитку навичок письма, дрібної моторики та координації рухів, а також уваги та просторової орієнтації.

До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.

Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.

Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.

Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.

Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.

Багато батьків знайомі з такою поширеною в наш час проблемою, як небажання дітей читати. І хоча це явище обумовлене цілим рядом причин, однією з найочевидніших є та, що більшість із запропонованих дитині книг не відповідає її словниковому запасу.

Для того щоб навчитись підбирати «правильні» книги для своїх дітей, батьки різних країн застосовують так зване «Правило п'яти пальців». Це тест, який можуть використовувати як батьки, так і діти для того, щоби прийняти рішення, здатна дитина зрозуміти запропоновану книгу за допомогою свого словникового запасу чи ні.

Перш ніж дитина зможе застосовувати це правило самостійно, батьки повинні багато разів попрактикувати його разом з дітьми, щоб добре засвоїти, як воно діє.

Правило п'яти пальців

Керівництво для батьків:

Розпряміть пальці на одній із рук.

Відкрийте книгу всередині – на будь-якій сторінці.

Почніть читати. Коли ви зустрічаєте слово, яке ваша дитина не знає, загніть один палець.

Якщо ви зустріли й інші слова, яких не знає ваша дитина, загинайте по одному пальцю на кожному з них.

У кінці сторінки завершіть тест.

Тепер за кількістю загнутих пальців ви зможете прийняти рішення про те, наскільки книга, яку ви тестуєте, підходить вашій дитині.

Підбиваємо підсумки тесту:

0 пальців – дуже проста книга.

1–2 пальці – чудовий вибір.

3–4 пальці - варто спробувати.

(1–5 пальців – саме та книга, яку треба вибрати для читання.)

Більше 5-ти пальців – дуже складна книга.

Прості книги (0 пальців)

Якщо на випадковій сторінці ви або ваша дитина не загнули жодного пальця – це занадто проста книга. Але якщо ваша дитина хоче читати прості книги, не хвилюйтесь. Діти повинні читати книги, які легко сприймають. Їх можна читати для того, щоб дитина звикла до комфорту під час читання, а також для різноманітності при читанні книг різного рівня складності.

Такі книги, як треба (1–5 пальців)

Якщо ви або ваша дитина загнули від одного до 5-ти пальців під час проходження тесту, це означає, що ви тримаєте в руках саме ту книгу, яку треба вибрати для читання. Це означає, що книга добре підходить вашій дитині та сприятиме її подальшому розвитку й навчанню. Книги з такою характеристикою є найкращим вибором.

Складні книги (понад 5 пальців)

Якщо при виконанні тесту ви або ваша дитина загнули пальці на двох руках, це означає, що книга, яку ви тримаєте, не є для неї найкращим вибором. Якщо на сторінці зустрічається більше 5-ти незнайомих слів, це означає, що книга є занадто складною, буде викликати внутрішнє напруження, а можливо, й відіб'є бажання читати. Такі книги можна відкласти для подальшого читання, коли словниковий запас дитини збагатиться й дозволить читати їх більш вільно.

Практика

Батьки повинні пам'ятати, що тест-правило «п'яти пальців» є новою й непростою справою для дітей. Тому важливо практикувати його разом з дітьми до того часу, доки вони не зможуть застосувати його самостійно. Інакше кажучи, доки діти не зможуть самостійно вибирати тільки відповідні їхньому словниковому запасу книги, які будуть підживлювати й розвивати інтерес до читання.

Приємного читання!

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.
2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.
3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній». Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч.
4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.
5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.
6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек. спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.
7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.
8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.
9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

        Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра. Вихованню любові до читання, розвитку читацьких навичок сприяють конкурси кращих читців, оглядові уроки позакласного читання, колективні відвідування бібліотеки, конкурси ілюстрацій до прочитаних книг, створення «відеофільму» до книги, складання кросвордів, тестів до розповіді, повісті тощо. Літературні свята, в яких беруть участь усі члени родини, мають велике виховне значення.

Всі зусилля батьків гіперактивної дитини повинні бути спрямовані на укріплення здоров’я дитини та правильне поводження з нею.

У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте її успіхи. Уникайте повторення слів «не треба», «не можна». Розмовляйте спокійно, стримано, м’яко. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги.

Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну мають відповідати цьому розпорядку щодня.

Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках.

Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів. Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.

Зробіть все можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі безупинно їй роблять зауваження. Через це у неї занижена самооцінка. Шукайте, за що можна похвалити. Одразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку. Будьте послідовними в питаннях дисципліни.

Підтримуйте дитину в усьому, в чому вона сильна, особливо у спорті й позашкільних заняттях. Не припускайте, щоб уроки займали весь вільний час дитини. Гратися й рухатися для неї не менш важливо.

При підготовці до уроків, не повинно бути іграшок поруч, щоб вони не відволікали уваги.

Пам’ятайте, що гіперактивність властива дітям із синдромом дефіциту уваги та низьким рівнем саморегуляції. Процеси збудження та гальмування «зірвані», послаблені.

Необхідні заохочення до потрібних дій, постійна похвала за бажану поведінку. Дуже часто і батьки, і вчителі забувають чи не хочуть хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що на їх думку, є найефективнішим, - покарання. Покарання треба використовувати дуже обережно і не фізичні.

Для гіперактивної дитини дуже важливим фактором оздоровлення є сон та повноцінне харчування. Сон для дітей до 12 років повинен становити  12-14 годин на добу. Денний відпочинок – обв’язковий.  Якщо дитина не може заснути вдень, то, бажано, щоб хоча б полежала в затемненій кімнаті. Це теж відпочинок для нервової системи. У дитини можуть бути проблеми через постійне недосипання, втому.

Тe, що дитина виявляє сильну реакцію на підняту руку, красномовно свідчить, що з нею поводяться жорстоко батьки (боїться, що її вдарять). Енурез, проблеми зі сном, страх перед темною кімнатою найчастіше є наслідками неправильного поводження дорослих із своєю гіперактивною дитиною. Дитина не винна в своїй гіперактивності. Тому завдання батьків та педагогів допомогти їй, не принижуючи її гідності, не травмуючи психологічно.

Батьки повинні пам’ятати, що ні телевізор, ні радіо не замінять дитині їх. Не дивлячись ні на що треба зберегти позитивне ставлення до своєї дитини. Даруйте своїй дитині свою любов та увагу. Гіперактивна дитина має у цьому найбільшу потребу. Від крику та принижень вона кращою не стане.

Погляди батьків на проблему гіперактивності дуже різні – одні борються правильно, укріплюючи нервову систему дитини, а інші вважають, що з роками все пройде само по собі. У віці 30-35 років стане краще, але втрачено буде основне – навчання у школі не дасть потрібних результатів, а занижена самооцінка, її асоціальність, накладуть страшні відбитки на психіку такої людини.

Міграція гіперактивних учнів з школи в школу зміна оточення надає нервовій системі додаткове навантаження. Треба боротися з проблемою, а не тікати від неї. Стан здоров’я та поведінка дитини не зміняться від зміни оточення. А рішення батьків перевести дитину в іншу школу говорить про те, що вони вважають, що саме школа винна в усьому. Треба бути реалістами, і розуміти, що все далеко не так. Адже батьки спостерігають за особливостями поведінки своєї дитини змалечку і знають, що і як було, і як.  Не ображатися, а боротися треба, щоб з роками все ще більше не ускладнювалося у вашому житті та у житті дитини. 

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї

Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

Втручання батьків

Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

Як правильно допомагати

Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.

—Посидьте зі своєю дитиною на перших порах вико­нання домашніх завдань. Тому, наскільки спокійними і упевненими будуть її перші кроки, залежать її майбутні шкільні успіхи.

—У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте у неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал по­чатку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячі.

—Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші і побажання школяреві перед початком виконання уроків.

—Вчіть виконувати уроки лише в цьому робочому ку­точку.

― Поясніть дитині головне правило учбової роботи — учбове приладдя повинне завжди знаходитися на своєму місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.

― Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть їй. Пройде небагато часу, і вона сама прибиратиме своє робоче місце.

― Якщо дитина у вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що вона повинна зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад,вважають, що вони завдання не так зрозуміли і відчувають страх, ще не розпочавши це завдання виконувати.

― Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки здається таємничим і важким.

― Вчіть вашу дитину не відволікатися під час виконан­ня уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте ні про час, відведений на виконання уроків.

― Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб вона писала чисто, без помарок, із дотриманням полів.

― Не примушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до школи і навчання.

― Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише у разі потреби.

― Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

― Навчіть її виконувати будь-яку справу утому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздратування . Це збереже її і ваше здоров’я.

― Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя — із кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!

― Не сваріть свою дитину за погану оцінку,їй дуже хочеться бути на ваші очі хорошою. Якщо бути такою не виходить, дитина починає брехати і вивертатися, щоб бути на ваші очі хорошою.

― Співчувайте своїй дитині, якщо вона довго працювалата результат її праці не високий. Поясніть їй, що важливий не лише високий результат. Більше важливі знання,яківона зможе набути в результаті щоденної, наполегливої та сумлінної праці.

—Не примушуйте свою дитину вимолювати собі оцінку наприкінці чверті заради вашого душевного спокою.

—Не вчіть свою дитину хитрувати, принижуватися і пристосовуватися заради позитивного результату у вигля­ді високої оцінки.

—Ніколи не висловлюйте сумнівів із приводу об’єктив­ності виставленої вашій дитині оцінки вголос.

—Є сумніви — йдіть у школу і спробуйте об’єктивно ро­зібратися в ситуації.

—Не звинувачуйте безпричинно інших дорослих і дітей в проблемах власних дітей.

—Підтримуйте дитину в її, нехай не дуже значних, але перемогах над собою, над своєю лінню.

—Влаштовуйте свята з нагоди отримання відмінної оцінки. Хороше, як і погане, запам’ятовується дитиною надовго і його хочеться повторити. Нехай дитина отримує хорошу оцінку заради того, щоб її відзначили. Незабаром це стане звичкою.

—Демонструйте позитивні результати своєї праці, щоб дитині хотілося вам наслідувати.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми завжди були важливими й актуальними.

У статті 51 Конституції України сказано, щобатьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 59 Закону України «Про освіту»:

1. Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2.На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3.Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

·         постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей,

·         створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

·     поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком;

·        сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

·         виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини та інші.

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Так, батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, також заклади, що здійснюють щодо малолітнього функцію опікуна,відповідають за неналежні виховання та нагляд(інколи в літературі висловлюється аргументована думка з приводу того, що доцільно було б ввести відповідальність батьків та опікунів не лише за неналежне виховання та нагляд але й за неналежне утримання яке матиме місце у разі крадіжки малолітнім грошей або продуктів харчування з магазину для прожиття), а навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, інші заклади чи особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за малолітнім, - мають нести відповідальність лише за неналежний нагляд.

Якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них.У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.

Наслідки неналежного виховання матимуть свої негативні прояви і після факту позбавлення батьківських прав. Оскільки функціональні обов’язки батьків, усиновителів та опікунів щодо дітей є ідентичними, доцільно було б названі правила щодо позбавлення батьківських прав поширити на випадки скасування усиновлення та припинення прав опікуна.

У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:

-Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІІІ. Згідно Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

IV. Згідно Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Положення про загальноосвітній навчальний заклад у разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим,тому нагадуємо,що згідно з Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 646:

1. Учні, які тимчасово не відвідували загальноосвітній заклад,подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють,про причину відсутності на уроках, які зберігаються класним керівником протягом навчального року.
2. Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).
3. У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, авіаквитків тощо. 
4. Факт запізнення та довчасного закінчення занять(наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).
5. У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до міського управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до служби у справах сім'ї та дітей та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД.

Не варто відразу хапати дитину за комір і трясти з криками «Будеш ще курити?». Підійдіть до проблеми серйозно. Проаналізуйте, чому дитина почала курити. Що конкретно куріння дає дитині. Цілком можливо, що це просто «експеримент», і «захоплення» пройде без вашого втручання, само собою. Пам'ятайте:

·         Курінням підліток може висловлювати свій протест проти батьківської диктатури.

·         Дитина вже виросла. У неї є потреба в незалежності, можливості самостійно приймати рішення.

·         Подумайте про те, які обмеження ви ставите для дитини. Розширте права дитини, нагадавши й про обов'язки.

·         Не починайте серйозних розмов зі слів «курити - здоров'ю шкодити», «ти ще не доріс» та ін. Цим ви заздалегідь забезпечите собі провал у досягненні результату. Будуйте фразу так, щоб дитина зрозуміла, що її ставлять на один щабель з дорослою людиною.

·         Не читайте нотацій, не дорікайте, не кричіть. Дайте дитині шанс прийняти рішення самостійно. Головне - попередьте його про наслідки. Як не дивно, підлітки, яким надають можливість вибору, зазвичай приймають правильні рішення.

·         Немає сенсу залякувати підлітка картинками з чорними легкими. Для нього набагато страшніше відчути неповагу друзів. А от розповісти про шкоду куріння для голосових зв'язок, шкіри і зубів, навпаки, потрібно. Хоча на деяких, особливо вразливих дітей картинки можуть і подіяти.

·         І найголовніше, на першому місці завжди буде стояти приклад батьків. Немає сенсу переконувати дитину у шкоді куріння, коли стоїш з сигаретою в руці. Дитина, яка з дитинства бачить батьків курцями, у вісімдесяти відсотках також закурить.

Як пояснити дитині, що серед багатьох хвороб, якими ми хворіємо, є і така страшна, як СНІД? Хоча діти дізнаються про існування СНІДу досить рано, але їх уявлення про цю хворобу схожі скоріше на фільм жахів, ніж на реальні факти. У вас є можливість донести до них більш достовірну інформацію. Зрозуміло, для цього вам доведеться спочатку довідатися подробиці про ВІЛ і СНІД самим.Ось деякі підказки, які допоможуть вам почати розмову: 

Почніть розмову.
Зачекайте зручного випадку, щоб поговорити про СНІД з дитиною. Спробуйте прив'язати розмову до того, що дитина чує або бачить, наприклад, до реклами про СНІД. Після того, як ви з дитиною подивіться рекламний ролик, запитайте його: «А ти вже чув про СНІД? Як ти думаєш, що таке СНІД?».Таким чином ви можете з'ясувати, що відомо вашій дитині, і вже далі діяти, виходячи з почутого. Піднесіть факти Подайте чесну, точну інформацію, відповідну віку дитини та її розвитку. Восьмирічному дитині можна сказати: «СНІД - це хвороба, від якої людям буває дуже погано. Її викликає вірус, який називається ВІЛ. Вірус - це маленький мікроб ». Ребенок постарше зможе засвоїти більш детальну інформацію: «Твоє тіло складається з мільярдів клітин. Деякі з клітин, які називаються Т-клітинами, допомагають організму боротися з хворобами і залишатися здоровим. Але якщо в організм людини проникає вірус ВІЛ, він починає вбивати Т-клітини. Через деякий час організм більше не може боротися з хворобами, і така людина захворює на СНІД». Діти 10-12 років вже мають розуміти, як презервативи можуть захистити людей від СНІДу, а також знати, що вірус може передаватися від хворої до здорової людини, коли вони разом користуються шприцами для прийому наркотиків. (Якщо ви вже пояснили своїй дитині, що таке сексуальні відносини, ви можете додати: «Під час сексуальних відносин сперма з тіла чоловіка потрапляє в тіло жінки. Ця сперма може містити ВІЛ». Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, не потрібно піднімати цю тему під час першого оповідання про СНІД. Це не найкраща ідея зв'язати першу інформацію про секс, яку отримає від вас дитина, з такою серйозною хворобою). 
Підкоригуйте інформацію, яку отримала дитина.
Дитячі помилки, пов'язані зі СНІДом, можуть бути дуже страшними, тому важливо підкоригувати їх якомога раніше. Уявіть, що ваш восьмирічний дитина одного разу прийшов зі школи в сльозах, тому що він впав на стадіоні і до крові розбив коліно, а інші діти сказали йому, що тепер він заразиться СНІДом. Як батько ви повинні пояснити: «Все в порядку, СНІДу в тебе немає. Не можна заразитися СНІДом через подряпину на коліні. Ти можеш заразитися, якщо рідини твого тіла змішаються з тілесними рідинами людини, яка хвора на СНІД. Тобі це зрозуміло?». Після такої розмови важливо перевірити, що ж дитина запам'ятав з вашої розповіді. Для того щоб дитина, особливо маленький, засвоїв, що таке СНІД, вам доведеться провести з ним не одна розмова. Виховуйте в дитині самоповагу Коли ми часто хвалимо своїх дітей, ставимо перед ними реальні цілі і підтримуємо їх інтереси, ми допомагаємо їм виховувати повагу до себе. А це дуже важливо, оскільки, коли діти задоволені собою, вони з більшою ймовірністю встоять перед спокусою вступити в статевий зв'язок до того, як будуть готові до цього, або спробувати наркотики. Одним словом, вони з меншою ймовірністю будуть демонструвати поведінку, яка може бути небезпечним в плані зараження СНІДом.
Ставте безпеку дитини на перше місце. 
Деякі дорослі помилково вважають, що СНІД - це хвороба гомосексуалістів. У що б ви самі не вірили, нехай ваші переконання або відчуття не завадять вам розповісти дитині факти про СНІД та способи його передачі - ця інформація необхідна для його здоров'я і безпеки. Будьте готові до того, щоб обговорити смертельний результат Під час розмови з дітьми про СНІД можуть спливти питання про смерть. Підготуйтеся відповісти на них, прочитавши книги, доступні в бібліотеках або книжкових магазинах. На перший час пропонуємо вам три підказки: Поясніть про смерть простими словами. Расскажіте, що коли хтось помирає, він припиняє дихати, їсти, відчувати голод чи холод, і що більше ми не зможемо побачити цю людину. Це нормально, якщо маленькі діти не зможуть зрозуміти, що таке смерть. Будьте терплячі і повторіть свою розповідь стільки, скільки буде необхідно. Ніколи не порівнюйте смерть зі сном. Дитина може почати боятися, що якщо вона засне, то вже не прокинеться. Підтримайте дитини морально. Якщо необхідно, скажіть йому, що не помрете від СНІДу, і він теж не помре. Підкресліть, що хоча СНІД - дуже серйозна хвороба, її можна запобігти. 
ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ: 

Що таке СНІД? 
СНІД - це дуже серйозне захворювання, яке викликає дрібний мікроорганізм, званий вірусом. Коли ти здоровий, твій організм може боротися з хворобами, як Супермен бореться зі злодіями. Але коли людина заражається СНІДом, його тіло не може більше його захищати. Ось чому хворі на СНІД так погано себе почувають. Як можна заразитися СНІДом? Ти можеш заразитися СНІДом, коли рідини твого тіла змішаються з рідинами тілі хворого на СНІД. Не можна підхопити цю хворобу, як застуду, не можна також заразитися, доторкнувшись до хворого на СНІД або будучи поруч із ним, тому не хвилюйся, що можеш заразитися таким чином. (УВАГА: Якщо ви вже говорили з своєю дитиною про секс, вам слід додати: «Ти також можеш заразитися СНІДом під час незахищеного статевого акту з людиною, зараженою ВІЛ»). 

Чи можуть діти заразитися СНІДом? 
Дуже мало дітей заражається СНІДом. Але якщо вони народилися від мами, у якої був СНІД, вони могли захворіти їм при народженні. Колись давно деякі дітки, які хворіли на гемофілію - хворобу, яка означає, що в людини в крові мало хороших клітин, а отже, йому потрібно переливати кров іншої людини, заражалися СНІДом під час переливання чужої крові. Але тепер такого не буває. СНІД, в основному, - це хвороба дорослих. (УВАГА: Якщо ваша дитина вже знає про зв'язок між сексом і СНІДом, а також внутрішньовенним вживанням наркотиків та СНІДом, ви можете також додати: «Іноді підлітки, які займаються незахищеним сексом або разом користуються шприцами для наркотиків, заражаються СНІДом». В цьому випадку ви все одно повинні зробити акцент на тому, що «СНІД, в основному, - це хвороба дорослих»).

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися це. У будь-якої людини, незалежно від того, як він виглядає, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде він розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з'ясувати, тільки якщо він перевіриться у лікаря. Самі різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

1. Роз'ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

• не можна викладати в інтернет інформацію про сім'ю та її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

• нікому, крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращим друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернеті так само, як у реальному житті. У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди потрібно з'ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі.

5. Звертатися за порадою – необхідно. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

1. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання.

2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:

· не акцентуйте уваги на невдачах;

· давайте право на помилку;

· оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;

· не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.

3. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:

· частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;

· не ставте завищених вимог;

· сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків.

4. Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:

· частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик) підтримку.

5. Залучайте тривожних дітей до корекційних занять з психологом (відпрацювання конструктивних засобів поведінки у складних ситуаціях, засвоєння прийомів подолання хвилювання, тривоги; зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки і мотивації).

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на її шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батьки повині, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання). Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном та інше, то це – найперша турбота батьків. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою. З першого вересня до цього додаються:

- підготовка столу до виконання домашньої роботи;

- збір портфеля;

- підготовка (за допомогою батьків) шкільної форми або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу.

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те , що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим.

Час – це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога – кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

1."Коли я був у твоєму віці...". Дитина чує: "Твої проблеми не важливі, мені було важче".

2. "Ти просто не розумієш!". Дитина чує: "Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі".

3. "Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми". Дитина чує: "У тебе немає справжніх проблем".

4. "У мене немає часу, щоб вислухати тебе...". Дитина чує: "Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ".

5. "Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю...". Дитина чує: "Роби правильно, а я не зобов'язаний так чинити, адже я вже дорослий".

6. "Тому, що я наказав тобі!". Дитина чує: "Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною".

7. "Та чому ж ти не можеш бути схожим на...?". Дитина чує: "Мені прикро, що ти не хтось інший".

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре?Скористайтеся порадами:

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко. Тому наступне:

4. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є нереальним варіантом - думайте про компроміс. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам'ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне - пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.

   Поради про виховання дітей дуже різнопланові, тому в батьків іноді складається враження, що вони діють неправильно. Пропонуємо десять порад про те, як побудувати стосунки з дитиною, не вдаючись до покарання.

1. Приділяйте дитині особливий час

    Приділяйте хоча б десять хвилин на день свого індивідуального часу кожному з дітей. Назвіть це «часом Даші» або «часом Діми», нехай діти знають, що це їх час. Головне, щоб уся ваша увага при цьому належала виключно дитині. Регулярно обмінюйтеся з нею правом вибору, визначаючись із тим, чим ви будете займатися протягом вашого особливого часу. Переконайтеся, що інші діти будуть зайняті чимось іншим, і приберіть подалі свій телефон! Дев'яносто відсотків часу спілкування з дитиною необхідно присвятити звичайним бесідам або іграм і тільки десять відсотків можна приділити зауваженням.

2. Контролюйте свої емоції

    Неважливо, у чому саме проблема – погані оцінки у школі, істерика, відмова вечеряти, – головне, щоби перед тим, як спілкуватися з дитиною, ви заспокоїлися самі. Батькам завжди здається, що кожна проблема, пов'язана з дитиною, вимагає негайної уваги, але це не так. Глибоко вдихніть і заспокойтесь, і тоді ви зможете реагувати на будь-яку ситуацію, як досвідчені та грамотні батьки.

3. Спілкуйтеся з дитиною, коли ви встановлюєте обмеження

    Ніколи не кричіть з кухні або іншої кімнати: «Прибери іграшки, пора спати!». Підійдіть до дитини, опустіться на рівень її очей і подивіться, чим вона зайнята. Ми завжди підганяємо дітей, щоб не відставати від графіка. Але замість цього зупиніться, помилуйтесь її роботою, а потім ласкаво нагадайте, що пора йти спати. Якщо ви будете розмовляти з нею спокійно, шанси на те, що дитина послухається, будуть дуже великі.

4. Не переривайте розмову

    Якщо ваша дитина каже: «Ненавиджу математику! Я більше не піду до школи», вона це каже не просто так. Така емоційність свідчить про те, що її щось турбує. Якщо ви скажете: «Ти все одно підеш до школи! Роби уроки!», то ніколи не дізнаєтеся, що насправді відчуває дитина. Краще скажіть щось типу: «Схоже, тобі не дуже подобається математика. Може, розкажеш, чому?». Тоді дитина буде знати, що ви відкриті для спілкування з нею.

5. Дозвольте дитині поплакати

    Бути батьками означає, що ви повинні допомагати дитині справлятися з емоціями. Деякі батьки при цьому вважають, що якщо дитина плаче, її треба відразу заспокоїти, але це не так. Поясніть дітям, що цілком нормально відчувати такі емоції, як образа та гнів. Якщо ви бачите, що ваша дитина заводиться й починає проявляти агресивність, у першу чергу вам слід заспокоїтися самим і тільки потім згадати про такі почуття, як емпатія та співчуття. Ваше головне завдання – допомогти дитині виразити важкі й гнітючі емоції та при необхідності виплакатись у безпеці, у ваших обіймах. Якщо вам складно підібрати потрібні слова, то просто скажіть: «Сонечко, я бачу, що ти засмутилась. Мені шкода, що тобі так сумно».

6. Приділяйте час сміху

    Дітям потрібно сміятися. Приділяйте час тому, щоби побавитися й побешкетувати. Сміх допомагає дітям відчувати себе в безпеці й вирушати до школи, відчуваючи зв'язок із вами. Але не треба лоскотати дітей, щоб їх розсмішити. Лоскіт не допоможе випустити пар, а навпаки – діти можуть утратити контроль над собою.

7. Уникайте проявів влади

    Усім батькам кажуть, що вони головні, а діти повинні виконувати все, що їм кажуть. Але в силовому протиборстві немає переможців, тому не варто показувати, хто головний. Наприклад, якщо ваша дитина відмовляється вечеряти, подумайте, у чому може бути проблема. Може, малюк просто не голодний, але зголодніє пізніше. Невже це така вже трагедія, якщо дитина поїсть тоді, коли ви будете читати їй казку на ніч?

8. Не приймайте все на свій рахунок

    Якщо дитина засмучена та кричить на вас, не приймайте це на свою адресу. Не огризайтеся. Якщо дитина поводить себе зухвало, скажіть їй: «У родині так не спілкуються. Напевно, ти дуже засмучена, якщо так звертаєшся до мене». І тоді ви зможете порозмовляти, а не роздмухувати конфлікт.

9. Допоможіть дитині навчитися самодисципліни

    Самодисципліна – це коли ви відмовляєтеся від чогось на користь того, чого дійсно хочете. Дитина повинна це розуміти. Якщо вона хоче чогось досягти, то повинна докладати зусиль. Якщо в неї не сходяться залізничні колії або вона не може зібрати пазл, підбадьорте її, нехай вона спробує вирішити проблему самостійно.

10. Ніколи не переривайте гру дитини

    Так, це виходить не завжди. Але дитина повинна гратись. Якщо дітям настільки щось подобається, що вони з головою занурюються у гру, треба розвивати подібні захоплення, адже вони можуть перерости у професію й допомогти дітям досягти успіху.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей,

або Поради американського психолога доктора Віктора Клайна.

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

1. З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.

Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт,

захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

2. Яке покарання може бути визначено дитині?

Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1. Штраф.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Громадські роботи

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

3. Виправні роботи

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.

4. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

5. Позбавлення волі на певний строк

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.

3. Чи є якісь особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина?

Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України.

Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).

4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені?

Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім.

Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності.

5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми?

Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину.

Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.


Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Обов’язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, батьки (усиновлювачи) або опікуни чи інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є неплатоспроможними або померли.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

1. Законодавство України з питань охорони здоров’я дитинства.
Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

2. Які організації контролюють дотримання законодавства з цього питання?
Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

3. Чи є обов’язковими медичні огляди для неповнолітніх та працівників дитячих закладів?
З метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Медичний огляд підлітків є обов'язковим для вирішення питання

про прийняття їх на роботу. Медичні огляди працюючих підлітків

повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.

Власники та керівники підприємств, установ організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов'язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду.

Перелік категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Чи є обов’язковим повідомлення наречених про стан свого здоров’я?
Відповідно до ст. 30 Сімейного кодексу України наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених.

Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України.

Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим.

Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

5. Які гарантії надає держава при охороні здоров’я матері та дитини?

Материнство в Україні охороняється і заохочується державою.

Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується:

- організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів;

- наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини;виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною;

- забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку;

- поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту;

- усуненням негативних екологічних факторів;

- державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.

6. Чи має право батько право на отримання листка з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною?

Один із батьків (матір чи батько) має право на отримання листка з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною.

7. Які пільги надаються матерям в разі хвороби дитини?

При неможливості госпіталізації або відсутності показань до стаціонарного лікування хворої дитини мати або інший член сім'ї, який доглядає дитину, може звільнятися від роботи з виплатою допомоги з фондів соціального страхування у встановленому порядку. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, матері або іншим членам сім'ї надається можливість перебувати з дитиною в лікувальному закладі із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги по соціальному страхуванню у встановленому порядку.

8. Чи можуть батьки обирати лікаря та лікувальний заклад для дитини?

Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.

Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

9. Як держава забезпечує дітей медичною допомогою?

Медична допомога дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та іншими закладами охорони здоров'я. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.

Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.

10. До якої відповідальності притягуються медичні працівники в разі шкоди, заподіяної здоров’ю дитини?

У разі шкоди, заподіяної здоров’ю дитини, медичні працівники можуть бути притягнути до кримінальної відповідальності. Так, ст. 137 КК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи

службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх

внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це

спричинило істотну шкоду здоров'ю або смерть неповнолітнього.

Крім того, Кримінальним кодексом України передбачається відповідальність за наступні злочини проти здоров’я особи:

- зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(Ст. 130);

- неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (Ст.131);

- розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (Ст. 132);

- зараження венеричною хворобою (Ст. 133);

- незаконне проведення аборту (Ст. 134);

- залишення в небезпеці (Ст. 135);

- ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (Ст. 136);

- незаконна лікувальна діяльність (Ст.138);

- ненадання допомоги хворому медичним працівником (Ст.139);

- неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (Ст. 140);

- порушення прав пацієнта (Ст. 141);

- незаконне проведення дослідів над людиною (Ст. 142);

- порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (Ст. 143);

- насильницьке донорство (Ст. 144);

- незаконне розголошення лікарської таємниці (Ст. 145).

11. Чи потрібна згода батьків для застосування до їх неповнолітніх дітей методів діагностики, профілактики та лікування?

Згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і

усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

12. Чи несуть батьки відповідальність за стан здоров’я дітей?

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов'язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров'ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.

Дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання. Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму


проведення занять визначаються за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та  обов'язках.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-ІІІ.

1. Які є підстави набуття громадянства України?

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України» (надалі – Закон від 18.01.2001р. №2235-ІІІ) громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

2. Хто має право набуття громадянства України за народженням?

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно з ст. 7 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ громадянином України за народженням є:

- Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України.

- Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України.

- Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави.

- Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків.

- Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

- Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем.

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

3. Як дитина набуває громадянство України за територіальним походженням?

Відповідно до ст. 8 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених вище і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників (батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників).

4. За яких умов здійснюється прийняття до громадянства України дитини?

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка є її законним представником (батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників) і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється за умовою подання декларації про відсутність громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

5. Як набувається дитиною громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя?

Відповідно до ст. 12 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга - іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв'язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров'я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, сім'ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім'ї або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені.

6. Як дитина набуває громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них?

Згідно з ст.14 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий - іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

7. Чи необхідна згода дитини під час набуття громадянства України?

Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

8. У яких випадках дитина може вийти з громадянства України?

Однією із підстав припинення громадянства України є вихід з громадянства.

Відповідно до ст. 18 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.


Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

1. Що таке загальна середня освіта та чи є вона обов’язковою?

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і

фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальну середню освіту», загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Громадянам України, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах.

Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

2. Які права та обов’язки мають батьки щодо набуття освіти дітьми?

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до норм Закону України «Про освіту» батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо

її змісту, рівня та обсягу;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

3. Який порядок зарахування дитини до школи?

Діяльність загальноосвітнього навчального закладу регламентується статутом, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

У статуті загальноосвітнього навчального закладу зазначається порядок зарахування дитини. За загальним правилом місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування закріплюють за загальноосвітніми навчальними закладами відповідні території обслуговування і до початку навчального року обліковують учнів, які мають їх відвідувати. Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви батьків, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).

Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів. У загальноосвітніх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п'яти осіб. При меншій кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною формою навчання.

4. Які права має учень загальноосвітнього навчального закладу?

Учень має право:

- на освіту, що здійснюється високопрофесійними вчителями;

- на належний рівень матеріально-технічного забезпечення навчального процесу;

- розвивати у школі свої здібності та таланти;

- вибирати профіль навчання;

- брати участь в конкурсах, олімпіадах, конференціях тощо;

- за потребою отримати професійну допомогу робітників школи;

- оскаржити та перездати тематичну, семестрову та річну оцінки;

- впливати на рішення вчителів та адміністрації, що безпосередньо стосується учнів;

- вносити пропозиції з питань організації та умов навчального процесу, відпочинку та побуту учнів;

- зберігати індивідуальність, бути особою, яку поважають як особистість, що має свій власний стиль у поведінці та одязі;

- бути захищеним від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи та зловживання;

- мати вільний час для розваг та особистої творчості;

- вільно висловлювати свої думки та переконання, шукати, отримувати та передавати інформацію різними засобами;

- обирати та бути обраним у органи шкільного самоврядування.

При реалізації своїх прав учень повинен виконувати встановлені правила поведінки учнів, внутрішнього розкладу, статут школи, систематично та глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, уміннями, дотримуватися моральних та етичних норм, дбайливо ставитися до шкільного майна.

5. Які форми покарання можуть бути застосовані у школах до учнів за провину?

Питання, які стосуються випадків та порядку застосування у школах покарань (у тому числі і відрахування із школи) до учнів за провину, врегульовуються статутом школи та внутрішніми правилами поведінки.

При здійсненні навчального процесу педагогічні працівники зобов’язані:

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати у дітей повагу до батьків, жінок, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

- готувати учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини;

- захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

6. Які існують навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації?

Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати.

Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

Для дітей, що потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

7. Як забезпечується соціальний захист учнів загальноосвітніх навчальних закладів?

Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальну середню освіту» учням (вихованцям) загальноосвітніх навчальних закладів може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади та місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб України та громадян, які проживають за її межами, а також коштів фонду загальнообов'язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості забезпечуються транспортом для проїзду до місця навчання і додому безоплатно.

Діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами індивідуальної корекції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працевлаштовуються або продовжують навчання згідно з одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

Крім соціального захисту учнів загальноосвітніх закладів держава здійснює охорону та зміцнення здоров'я учнів (вихованців) шляхом забезпечення

у загальноосвітніх навчальних закладах безпечних та нешкідливих умов навчання, режиму роботи, умов для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя учнів (вихованців).

Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Норми та порядок організації харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за охороною здоров'я та якістю харчування учнів (вихованців) покладається на органи охорони здоров'я.

8. За чий рахунок фінансується утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітньої школи?

Утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансується за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Фінансування державних та комунальних навчальних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також додаткових джерел фінансування.

Якщо дитина навчається у державному або комунальному загальноосвітньому навчальному закладі, обов’язкове стягнення плати з батьків для придбання матеріалів для забезпечення навчального процесу (обладнання для навчальних кабінетів, підручники тощо) або проведення ремонтних робіт у школі є неправомірним.

Але законодавством не забороняється прийом добровільних грошових внесків, матеріальних цінностей від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

9. Що робити учню, якщо у нього виникла конфліктна ситуація з вчителем?

У першу чергу слід проаналізувати ситуацію, що виникла, та сформулювати свої претензії або незгоду з рішенням вчителя.

Якщо самостійно конфлікт вирішити не вдалося, необхідно звернутися за допомогою до батьків або шкільного психолога. Батьки учня вправі звернутися до адміністрації школи з відповідною заявою. При вирішенні конфліктної ситуації будуть вивчені пояснення обох сторін, пояснення свідків (якщо вони є).

У випадку не вирішення конфлікту на рівні адміністрації школи, батьки вправі звернутися до відповідного відділу освіти.

Якщо буде встановлено, що у конфліктній ситуації з боку педагогічного працівника мало місце застосування будь-яких форм фізичного або психічного насильства, його буде притягнуто до відповідальності.

У випадку спричинення дитині в результаті конфлікту з боку вчителя шкоди здоров’ю або моральної шкоди, батьки вправі звернутися до правоохоронних органів (суду).

10.Як відшкодувати шкоду, заподіяну дитині під час знаходження у школі від дії іншого учня?

Відповідно до ст. 1178 Цивільного Кодексу України шкода, завдана малолітньою особою (тобто дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

11. Які категорії осіб мають пільгове право на зарахування до вищого навчального закладу?

Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів, які затверджено наказом Міністерства освіти та науки України від 05.02.2007 р. №84, у правилах прийому до вищого навчального закладу, незалежно від конкурсу при вступі на певний напрям підготовки (спеціальність), можуть установлюватись особливі умови участі в конкурсі та форми проведення вступних випробувань (співбесіда, попереднє тестування, творчі конкурси, спортивні змагання, олімпіади, атестаційні іспити тощо).

Ці особливі умови можуть установлюватись для таких осіб, які досягли високих успіхів у навчанні:

- випускників старшої школи (повна загальна середня освіта), нагороджених золотою (срібною) медаллю;

- випускників старшої школи, нагороджених похвальною грамотою "За особливі досягнення у вивченні окремих предметів", якщо вони вступають на напрями підготовки (спеціальності), для яких профільними є вступні випробування з цих предметів;

- випускників основної школи (базова загальна середня освіта), які мають свідоцтво про базову загальну середню освіту з відзнакою (при вступі на навчання на основі базової загальної середньої освіти);

- випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, які отримали дипломи з відзнакою;

- призерів III етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук з базових предметів і спеціальних дисциплін та призерів III етапу Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності учнів випускних курсів професійно-технічних навчальних закладів;

- переможців II туру Всеукраїнського конкурсу творчих учнівських робіт "Вчитель - моє покликання" при вступі на спеціальності напряму "педагогічна освіта";

- випускників системи довузівської підготовки вищого навчального закладу, а також випускників коледжів, технікумів, училищ, професійно-технічних навчальних закладів, гімназій, ліцеїв і середніх загальноосвітніх шкіл, що входять до навчальних комплексів на базі цих вищих навчальних закладів або мають з ними відповідні угоди, якщо в документі про освіту випускників – оцінки тільки достатнього та високого рівня ("7" - "12" балів для випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти).

Поза конкурсом при одержанні вступних оцінок не нижче 4 - 12 балів за 12-бальною шкалою оцінювання знань зараховуються:

- особи, яким Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надане таке право;

- діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків;

- інваліди I та II груп та діти-інваліди віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраним напрямом (спеціальністю);

- особи, яким Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надане таке право;

- діти, чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах, при вступі на навчання за гірничими спеціальностями;

- діти військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів, які загинули під час виконання службових обов'язків;

- особи, яким Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надане таке право при вступі до вищих військових навчальних закладів та військових підрозділів вищих навчальних закладів.

За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:

- обидва батьки є інвалідами;

- один з батьків – інвалід, а інший помер;

- одинока матір з числа інвалідів;

- батько–інвалід, який виховує дитину без матері.

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для педагогів, батьків, медичних працівників по
виявленню ранніх ознак наркоманії серед
підлітків

Наркоманія - це захворювання, що виникає у разі систематичного вживання речовин, що включені до списку наркотиків, та проявляються психічною та фізичною залежністю від них.
В останні десятиріччя спостерігається швидке зростання наркоманії та її омолоджування. В коло споживачів наркотиків втягується досить відчутна кількість молоді та підлітків. Саме у підлітковому віці, як правило, вперше вживаються наркотичні речовини, тому дуже важливо вміти помітити та розрізнити ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру і значно легше піддається корекції.
Найпоіниреніншми наркотичними речовинами на Україні є:

1. Препарати коноплі (канабіоїди)

2. Препарати опію (опіати)

3. Психостимулятори (амфетаміни)

Найчастіші шляхи вживання наркотичних речовин :
паління (гашиш, маріхуана, анаша, героїн та інші)
внутрішньовенне     введення     наркотичних    речовин     (екстракт    з макової соломки "ширка", героїн, ефедрон та інші)
вживання таблетованих форм (екстазі, первентін та ін.)
вдихання (героїн, маріхуана, гашиш та ін.)

Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, в залежності від того який наркотик в якій кількості та комбінації вживає підліток.
В залежності від того, в якому стані перебуває підліток (сп'яніння, вихід з нього, або в перерві між прийомами наркотиків), ранні ознаки вживання наркотичних речовин можуть відрізнятися. Ці стани характеризуються наступними ознаками:
Сп'яніння після вживання канабіоїдів (маріхуана, гашиш або сленгові назви - план, дози, травка, дурь та ін.)

Гашишне сп'яніння:
Через 5 - 15 хв. після паління виникає відчуття піднесеного настрою та приливу сил, сильний голод і спрага. Психічний стан при сп'янінні коливається від немотивованої веселості, сміху, розгальмованості до тривоги, страху, агресивності. Зіниці у стані сп'яніння розширені, воші блищать, шкіра бліда, сухі губи. Відмічаються м'язові подригування, можуть виникнути галюцинації. Закінчується сп'яніння тяжким сном, слабкістю, апатією (байдужістю).
Фізіологічні ефекти маріхуани: - прискорений пульс, серцебиття, підвищення кров'яного тиску, порушення духової функції, різкі коливання температури тіла, біль голови, нудота, відчуття голоду.

В перервах між прийомами цих наркотичних засобів на перших станах ніяких суттєвих змін у поведінці підлітків не відмічається. Через декілька місяців (1-2) після регулярного (щоденного) вживання канабіоїдів можуть виникнути такі ознаки: - псується або безпідставно змінюється настрій, безсилля змінюється дратівливістю, агресивністю, порушується сон ( сонливість вдень ), з'являється головний біль, озноб, пітливість шкіри, тремор, підвищується артеріальний тиск.
Сп'яніння, викликане вживанням опіатів ( екстракт з макової соломки, героїн та ін.):
Після прийому наркотику виникає ейфорія (підвищення настрою), приємне почуття комфорту та розслаблення, зіниці різко звужені, обличчя та шия червоніють, з'являється свербіння шкіри (переважно обличчя). Під час сп'яніння підлітки малорухомі, шукають усамітнення та спокою.
При необхідності підлітки можуть легко приховувати усі ознаки сп'яніння, окрім різко звужених зіниць ("булавкова голівка") та різко блідої шкіри.
При виході з стану опійного сп'яніння зіниці розширені, може виникнути нудота, рвота, біль у різних частинах тіла, підвищена температура тіла, зростання частоти серцевих скорочень, коливання артеріального тиску, безсоння, виділення з носа. Психічний стан характеризується дратівливістю, злостивістю, нестійкістю настрою.
Залежність від опіатів виникає дуже швидко, особливо при внутрішньовенному шляху введення. В зв'язку зі швидким виникненням залежності підліток часто намагається піти з дому, незважаючи на заборонення батьків. Часто штучно провокує конфліктні ситуації, щоб скористатися ними і піти з дому.
Сп'яніння, що викликане вживанням психостимуляторів (амфета+мінів -екстазі, перветин, ефедрон).
При цьому виді сп'яніння підвищується фізична активність, виникає ейфорія, почуття "невагомості", увага швидко відволікається, посилюється статевий потяг, з'являється відсутність бажання спати, розширюються зіниці, з'являється м'язовий тремор, обличчя бліде, артеріальний тиск підвищений.
Вихід з амфетамінного сп'яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, тривалим важким сном, підвищеним апетитом, тахікардією, похмурим настроєм зі злостивістю і агресивністю. В перервах між вживанням наркотиків цієї групи поведінка підлітків схожа на поведінку при вживанні опіатів.
Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від виду наркотичної  речовини,  можуть  бути  наступні  зміни  у поведінці, характері та фізіології підлітків: -   безпідставне зникнення підлітків з дому на досить тривалий час;

-   пропуски занять у школі, зниження успішності у навчанні;
різкі зміни у поведінці підлітків (необгрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше;

поява брехливості, відчуженості;
виникнення боргів у підлітків (позичання грошей);
зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки;
зникнення зацікавленості до навчання, праці, захоплень, телебачення;
зникнення з дому або поява у підлітка таких хімічних речовин як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники, флакони з невідомими рідинами, таблетки незрозумілого походження;
знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, порошків, невідомих наркотичних речовин;
-   поява в лексиконі підлітків нових жаргонних слів: "баян", "машина" -
шприц; "колеса " - таблетки; "драп", "план", "дурь", "ширка" -назви
наркотичних речовин; та ін.;
наявність у підлітків слідів від ін'єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі та в паховій ділянці;
розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон уночі);
розлади апетиту (різке підвищення апетиту або відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Наявність в підлітків однієї або декількох з вищевказаних ознак не дає

підстав для ствердження того, що підліток вживає наркотики, однак це повинно спонукати батьків, вчителів та близьких підлітка звернутись за консультацією до фахівців.

Телефон довіри  центру соціальних служб для молоді в Рівному: 22-22-21 - працює щодня із 15 год. до 23, крім святкових та вихідних днів..
В центрі вам нададуть безкоштовно анонімну консультацію психолога. Якщо ж ви впевнені, що дитина вживає наркотичні засоби - негайно звертайтесь за допомогою в медичний заклад.
P.S
Особа, яка телефонує на телефон довіри, має право на анонімність (тобто називатися псевдонімом або не називатися взагалі) і на конфіденційність (тобто на збереження його таємниць).
Схожі права мають і консультанти телефону довіри. Клієнт не може довідатись їх справжнє ім’я, вік та іншу особисту інформацію.

Пам'ятайте!

Чим швидше розпочати лікування хворої дитини тим вищі шанси позбути її цієї недуги.

Якість сучасної освіти залежить не лише від навчання, а й від виховання майбутнього громадянина. Ваша дитина повернулась зі школи не така як завжди. У неї немає настрою, або навпаки стан підвищеної збудженості, а якийсь один предмет вона вперто не бажає вчити. Отримує зауваження в щоденник, погані оцінки. В чому справа?

Можливо у вашого сина чи доньки виник конфлікт з учителем. Якщо це так – не треба сварити дитину, а краще довідатися в чому полягає суть конфлікту. В любому випадку ніколи не покладайте всю провину на вчителя, ніколи не обговорюйте недоліки вчителя. Розумним бути пояснити дитині, що вчитель теж людина і у нього можуть бути проблеми. Адже ми живемо в нелегкий час. А проблеми і втома – це причини роздратованого настрою.

Зустріньтеся з учителем, але не висувайте звинувачень перш, ніж ви його вислухаєте. Поводьтеся делікатно і вам вдасться вичерпати конфлікт ще до його початку. Завжди намагайтеся розв’язати ситуацію одразу, а не чекайте поки відгуки зачеплять адміністрацію школи.

Найчастіше конфлікти виникають у середньому та старшому шкільному віці, тобто у віці 13 – 18 років. Причин конфлікту може бути декілька. Однак найпоширеніші з них,це:

- Акселерація ( прискорений зріст та фізичний розвиток дітей у порівнянні з попередніми поколіннями). Це явище прискорює протікання підліткового періоду і загострює його. А, як відомо, підлітковий вік вирізняється ускладненнями у вихованні. І батькам, і педагогам важче зрозуміти потреби та внутрішній стан учня. Непорозуміння з боку дорослих викликає протест у підлітка. В результаті змінюється ставлення до навчання;

- Учень відмовляється виконувати вимоги, які висуває вчитель. Відмова може виражатися як у діях так словами. Підліток прагне відстоювати свою думку і бути почутим. Це – конфлікт непокори;

- Конфлікт єдності. Дитина веде себе так, як прийнято в середовищі ровесників. Бо, якщо буде вести себе по іншому, його будуть дражнити образливими словами;

- Конфлікт лідерства. Дитина бачить в особі вчителя конкурента;
- Конфлікт нелюбові. Діти навмисно виводять вчителя з себе, знаючи, що він не може примінити силу;

Придивіться до поведінки своєї дитини, частіше розмовляйте з нею про шкільні справи, приділяйте увагу якості освіти вашої дитини,ходіть якомога частіше до школи, поспілкуйтеся з учителями. Приймайте участь у вихованні вашого сина чи доньки, а не перекладайте свої обов’язки на школу. І тоді все буде добре.