Мовленнєвий розвиток

Конспект заняття з грамоти "Казкова зустріч"

для старшого дошкільного віку

Заняття для дітей старшого дошкільного віку з розвитку звя`зного мовлення

Тема: «Що таке добре, що таке погано» (складання розповіді за серією картин)

Розповідь-загадка.
Одного разу вулицею йшов дідусь, спираючись на велику палицю. Він був
старенький, від старості зігнувся і йшов, дивлячись собі під ноги. Назустріч
йому, піднявши голову до неба і щось там роздивляючись, біг хлопчик. Він не
помітив дідуся і штовхнув його. Дідусь дуже розгнівався на хлопчика.
Але хлопчик нахилився до дідуся і щось сказав йому. Дідусь подобрішав і посміхнувся

Задайте дитині запитання:

Що ж хлопчик сказав дідусеві, що він перестав обурюватись?

Хлопчик здійснив хороший вчинок чи поганий?

2. Бесіда про хороші і погані вчинки людей.

Задайте запитання дітям.

Які ви знаєте хороші вчинки?
А які погані?

В який колір ви б зафарбували зображення хороших вчинків?

А в який — поганих?
3. Дидактична вправа «Добре і погано».

Запропонуйте дітям назвати слова —
назви хороших і поганих дій .

4. Розглядання ілюстрацій із серії «Що таке добре, що таке погано».

Запропонувати дітям оцінити вчинки, які зображені на ілюстраціях.

Як ви розумієте слово добрий?

Що може бути добрим? Якими словами можна замінити слово добрий?

Консультація на тему:

«Мовлення дорослих – взірець для наслідування»

Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і зокрема батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування.

Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих,переймає місцеву говірку, діалектизм, вульгаризм.

Найпоширенішими помилками у мовленні батьків є порушення орфоенічних норм української літературної мови, зокрема у вимові голосних та приголосних звуків:

вимова ненаголошеного звука «о» як «а» (« хадила» «насила» - замість «ходила» і «носила»);
вимова звука «і» замість «и» ( «зіма» - «зима»);
оглушення дзвінких приголосних у кінці слова («обіт», «ніш» - замість «обід» і «ніж»);
вживання сполучення «хв» замість «ф» («хвігура», «Хведір» - замість «фігура», «Федір»);
тверде звучання звука «р» («лікара», «говору» - замість «лікаря» і «говорю»);
пом’якшення твердого «р» у кінці слова ( «лікарь» , «секретарь», «кобзарь», «базарь», «Ігорь» - замість «лікар», «кобзар», «секретар», «базар», «Ігор» ); та інші.

Причинами орфоепічних помилок є вплив діалектного оточення і невміння відрізняти звукові норми властиві літературній мові, від вимови звуків у діалекті; незнання звукових закономірностей споріднених мов; незнання правил літературної вимови.

У мовній практиці трапляється порушення наголосу:

вживання наголосу на першому складі замість другого («читання», «питання», завдання») замість («читання» , «питання» , «завдання»);
не властиве українській мові наголошення першого складу у низці дієслів («везти», «нести», « несла» - замість «везти», «нести» «несла»
вживання наголосу на першому складі в дієслівних формах слова «було» («було» «була» - замість «було» «була»).

У мовленні дорослих спостерігаються невмотивовані запозичення з російської мови. Виникають помилки двомовності:

вживання фонетично українізованих російських слів («спічки», «рубель», «зонтик», «носки», «чулки» - замість «сірники», «карбованець», «парасолька», «шкарпетки», «панчохи»);
перестановка звуків в окремих словах («медвідь», «воробець» - замість «ведмідь», «горобець»);
заміна українських словосполучень російськими («кидатися в очі» замість «впадати в очі»).

Забруднює нашу мову вживання жаргонів і «модних слів», зловживання слів іншомовного походження, які незрозумілі для дітей, використання надмірної кількості пестливих слів у повсякденному спілкуванні з дітьми («ручки» «ніжки» «ложечка» «тарілочка»); наслідування і повторення дорослими спотворених дитячих слів («моня» «буся» «коко» «копа» - замість «молоко» «бабуся» «яйце» «картопля»).

Вживання великої кількості зайвих слів під час індивідуальної розмови з дитиною або тільки штампованих виразів на зразок: «Сідай», «Пішли» може бути зразком мови для наслідування дитиною.

Засмічення мови словами – паразитами , які заважають дитині розуміти мову («ну» «от» «тіпа» «значить» «короче» «розумієте») потрапивши у дитяче мовлення, можуть стати звичкою у їх використанні. Тому дорослому потрібно слідкувати за «чистотою» своєї мови.

Щоб мовлення дорослих у сім’і стало для дітей взірцем наслідування, воно має відповідати певним вимогам.

Батькам варто використовувати в розмові з дитиною все лексичне багатство мови і синоніми («гарний» «красивий» «гожий» «добрий» «хороший» ) переносне значення слів («золота осінь» «золоті руки») антоніми, образні вирази. Справжнім скарбом української мови є твори усної народної творчості – прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. Дорослим потрібно «вплітати» ці народні перлини в живу розмовну мову,використовувати влучні вирази: «З товариша не смійся, бо з себе заплачеш», «Якби кізка не скакала, то б і ніжку не зламала». Яскравості та образності надають влучні порівняння та поетичні вирази тощо.

Яскраве, виразне мовлення дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння та запам’ятовування.

Сухе, монотонне мовлення не може бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація _ це вміння регулювати силу голосу, користуватися логічним наголосом, паузами, темпом мови. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосне крикливе мовлення викликає у дошкільника байдуже ставлення до її змісту, роздратованість у поведінці. Дитина намагається відповідати батькам таким самим тоном. Не можна розмовляти з дітьми швидким темпом, оскільки стежити їм за такою мовою ще важко, вони відвертаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова.

Мовлення батьків має бути орфографічне і граматично правильним. У кожній сім’ї варто мати мовні словники, які дадуть можливість дорослим у будь-який час дізнатись про правильну вимову слова. Дитина швидше навчиться говорити правильно, якщо вона чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих.

У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє хороший слух. Людина з нормальним слухом легко розрізняє звуки, вступає в мовне спілкування з іншими. Ушкодження слуху затримує розвиток мовлення. Тому батьки мають постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати її слухову спостережливість.

Поради батькам

Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним
Придбайте словники, що стануть вашими порадниками у вихованні культури мовлення дитини.
Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте мовленнєві недоліки.
Правильне мовлення – запорука успішного навчання дитини у школі.

ВИВЧАЄМО ВІРШІ ЗА ДОПОМОГОЮ МНЕМОТЕХНІКИ